Може закінчитися пам’ять у людини?
Це питання стало з’являтися відносно недавно. Раніше вважалося само собою, що може. Принаймні, герой Артура Конан Дойла, знаменитий Шерлок Холмс, намагався берегти місце в своїй голові.
"…людський мозок — це порожнє горище, куди можна набити все, що завгодно. Дурень так і робить: тягне туди потрібне і непотрібне. І нарешті настає момент, коли найнеобхіднішу річ туди вже не запхнеш. Або вона захована так далеко, що її не дістанеш. Я ж роблю все по-іншому. В моєму горищі тільки необхідні мені інструменти. Їх багато, але вони в ідеальному порядку і завжди під рукою. А зайвого мотлоху мені не потрібно."
Але останні дослідження показують, що уявлення про пам’ять, як певний резерв, який заповнюється з плином часу, невірне.
Як влаштована пам’ять
Зараз вважається, що запам’ятовування інформації відбувається завдяки утворенню зв’язків між нейронами – клітинами мозку. Чим частіше людина користується отриманою інформацією – тим міцніше стають ці зв’язки. Якщо інформація довго не затребувана, то зв’язку між нейронами, які утворились при її запам’ятовувані, стають слабшими, і поступово втрачаються. Так відбувається забування.
Але є події і факти, які запам’ятовуються з першого разу і надовго. Так буває з емоційно значущою інформацією. Людина знову і знову повертається до неї, закріплюючи в пам’яті. Яскраві спогади з життя зазвичай ми пам’ятаємо до старості.
Чому ми багато забуваємо?
Забудькуватість турбує багатьох, і ускладнює життя. Але це дуже важлива характеристика пам’яті. Поняття «погана пам’ять» не зовсім коректно використовувати, так як здатність добре забувати також важлива, як і добре запам’ятовувати.
Саме можливість позбавлятися від відпрацьованої або незатребуваної інформації є важливою ланкою збереження мозку в робочому стані.
Це ілюстрація пластичності мозкової тканини, здатності пристосовуватися до нових умов роботи.
Можна зробити висновок, що пам’ять не закінчується, тому, що постійно розбудовується.
Але ж є спогади, які зберігаються все життя, і їх багато: де вони розміщуються?
Не виходячи з даної системи понять, це можна пояснити тим, що можливість створення нейронних зв’язків у головному мозку дуже висока, і людина не встигає використовувати і десятої частки за своє життя.
Необмежені можливості мозку
Безліч питань з приводу роботи мозку виникає тому, що ми все ще не розуміємо цього досконально.
Головний мозок – це матеріальна основа всіх психічних процесів. Але багато вчених вважають, що мозок не може бути вмістилищем знань, а лише інструмент для їх використання.
Унікальні випадки успішного життя людей, які втратили частину мозку в результаті травми голови або операції, може бути непрямим підтвердженням цієї теорії.
Де ж тоді зберігається вся отримана інформація? На жаль, на це питання наука поки не може дати відповідь.
Натхнення: www.likar.info
